Назар Домчак розповів про свій перший досвід у Лізі чемпіонів, а також поділився враженнями про матчі з Арсеналом і Славією, не приховуючи своєї мрії грати в Англійській Прем'єр-лізі.
Інтерв'ю "Футбол 24" із Назаром Домчаком - про життя у Празі, дебют у Лізі чемпіонів, виступи у Славії, кар'єрний шлях та інші цікаві теми.
"На початку, впродовж перших десяти хвилин, відчувався ніжний, приємний трепет."
- Назаре, вітаю вас із дебютом у Лізі чемпіонів! Чи встигли вже усвідомити, що у 19 років зіграли проти Арсенала в найпрестижнішому клубному турнірі світу? Які емоції залишилися після цього вечора?
Дякую за запитання! У мене лише позитивні враження, адже моя маленька, але важлива мрія здійснилася. Чи розумію я це? Для мене це був просто день після матчу, але зараз я відчуваю новий поштовх до роботи і відданих тренувань, щоб пережити ще більше таких моментів у майбутньому.
- Коли ви дізналися, що вийдете у старті? Рішення тренерського штабу стало для вас несподіванкою чи ви знали про нього заздалегідь? Адже ваш конкурент Марковіч уже відновився після травми, але тренер, зрештою, довірив місце у воротах вам.
- Дізнався я вже точно десь за півтора дня до гри. Чи очікував? Напевно, що так, адже грав напередодні у досить непростому матчі з Яблонцем, який ми виграли. У мене в підсвідомості, звісно, була надія, але щоб на сто відсотків знати - про це стало відомо за півтора дня до гри. Був дуже радісний, що матиму таку можливість зіграти дебютний матч у Лізі чемпіонів проти Арсенала.
Чи відчували ви збудження перед виходом на поле? Якщо так, то якими способами вдалось вам контролювати свої емоції?
Перед тим, як вийти на розминку, я не відчував жодних переживань, і перед грою також був спокійний. Лише в перші 10 хвилин матчу відчував легке хвилювання, але потім усі емоції розвіялися. Я просто зосередився на грі і продемонстрував свій рівень майстерності.
Домчак проти Арсеналу / Фото від прес-служби клубу
На жаль, ваша команда програла Арсеналу з рахунком 1:2. Які емоції вас переповнювали після фінального свистка: розчарування від поразки чи гордість за можливість виступити на такому високому рівні?
Звичайно, прикро, що ми не змогли виграти. Проте у другій половині матчу продемонстрували справжній командний дух. Я дуже радий за нашу команду, адже ми змогли показати якісний футбол проти такого серйозного опонента. Крім того, цей день залишиться в пам'яті для мене, адже це був мій дебют у найпрестижнішому, на мою думку, футбольному турнірі. Я запам’ятаю його на все життя.
Чи мав можливість головний тренер поговорити з вами безпосередньо після гри? Якщо так, то які були його коментарі щодо вашої гри?
- Після матчу ми перекинулися кількома словами. Він похвалив мене, насамперед привітав із дебютом. А вже після того, коли емоції трохи вщухли, десь через пару днів, сказав мені ще кілька слів про гру. І все.
А як ви оцінюєте свою гру? Наскільки ви задоволені результатами?
- Можна було краще, але вже нічого не зміниш. Це стимул працювати далі, щоб у наступних матчах показувати кращу гру.
Чи мали можливість поспілкуватися з гравцями Арсенала після гри? Можливо, ви обмінялися футболками, або якийсь із суперників залишив незабутнє враження?
- Так-так, я поспілкувався з воротарем Райєю, ми перекинулися кількома словами й обмінялися футболками. Також я поспілкувався з іншими голкіперами Арсенала. Побажав їм успіху в наступних матчах, вони привітали мене та побажали успіху. Після цього ми розійшлися.
Чи могла Райя встигнути поділитися якоюсь корисною порадою?
- Ні, як такої поради не було. Ми лише перекинулися кількома словами. Він пішов до своїх уболівальників, а ми - до своїх, адже маємо дуже хорошу традицію та неймовірну підтримку. Ми пішли подякувати своїм фанам, він - своїм, так і розійшлися.
- До матчу з Арсеналом ви не мали багато ігрової практики у складі Славії після переходу. Як вважаєте, чи допоміг цей виступ здобути більше довіри головного тренера?
Я маю надію, що це справді так, оскільки тренер висловив мені свою віру, давши зрозуміти, що покладається на мене навіть у складних матчах. Сподіваюся, що в майбутньому я отримаю ще більше можливостей для гри.
Чи обговорював тренер з вами, які кроки потрібно вжити для того, щоб отримати місце в основному складі? Які цілі він ставить перед вами?
Не можу точно відповісти на це. Але, напевно, найважливіше і найпростіше — це щодня віддавати всі сили своїй справі і працювати на максимум. Це нелегка праця, яка обов'язково оцінюється і приносить результати. І, мабуть, це найголовніше.
"Славія запропонувала дуже хороший план"
Які зміни ви помітили в тренуваннях воротарів у Славії в порівнянні з тим, що вам було знайоме в Карпатах? Чи з’явилися нові вимоги або аспекти, які вам довелося освоювати?
Кожен тренер є унікальною особистістю, і кожен з них має своє власне бачення на різні аспекти. Я не відчув значної різниці у підходах, адже під час моїх тренувань у Карпатах з Богданом Шустом та Юрієм Шевчуком я навчився безлічі корисних речей. Вони показали мені, як діяти в сприятливих обставинах і як впоратися з труднощами. Я щиро вдячний їм за це. Досі я підтримую з ними щоденний контакт, і їхні поради є для мене безцінними, адже вони вже пройшли той етап кар'єри, на якому я зараз перебуваю, і їхня підтримка надзвичайно важлива для мене.
Зображення, надане прес-службою клубу.
Говорячи про ваш перехід із Карпат до Славії, яким було ухвалення рішення залишити Україну та розпочати нову кар'єру за кордоном? Наскільки це виявилося складним кроком для вас?
Я пам'ятаю ті часи. Я справді не хотів, вагався, оскільки боявся здійснити невірний крок. Напевно, в той момент у мене були змішані почуття: з одного боку, я прагнув цього, а з іншого — ні, адже Львів — моє рідне місто, тут мій дім, чудові тренери та команда. Але обставини склалися так, що я перейшов до відмінного клубу, з багатою історією та титулами, найсильнішого в Чехії. І я дуже щасливий, що все склалося саме так.
Ви згадували, що, крім Славії, у вас були й інші пропозиції. Чи могли б ви поділитися подробицями: які саме клуби звертали на вас увагу і наскільки серйозно ви розглядали ці альтернативи?
Я не можу точно сказати, хто проявляв інтерес. Я не заглиблювався в це, оскільки зосереджений на своїй діяльності, тренуваннях, матчах і особистісному розвитку. У мене є близькі люди, які займаються моїми справами поза спортивним майданчиком. Щодо Славії, це, напевно, один із тих аспектів, про які я вже згадував в багатьох інтерв'ю: вони представили мені дуже якісний план розвитку, який припав до душі мені та моїм рідним. Тому я вирішив обрати Славію.
- З ким уже найбільше зблизилися у клубі? Хто допомагав вам адаптуватися після переїзду?
Я намагаюся підтримувати спілкування з усіма. Для мене це дуже важливо, оскільки комунікація відіграє ключову роль. Не можу виділити когось одного, з ким я найбільше зблизився — у мене добрі відносини з усіма. Що стосується адаптації, то мені значно допомогли мої старші колеги з команди, тренери воротарів та головний тренер. Також отримував підтримку від Мирослава Боня, який вже тривалий час працює в клубі, а також від спортивного директора та всіх співробітників Славії.
- Переїзд до Праги - це ще й абсолютно нове середовище поза футболом. Як вам місто? Чи вдалося вже знайти улюблені локації, куди хочеться повертатися у вільний час?
- Так, Прага - дуже-дуже цікаве місто. Мені чимось нагадує Львів. Я навіть жартував із близькими, що Прага - це другий Львів, тільки набагато більший і з річкою. Дуже цікаве, красиве, старовинне місто. Щодо улюблених місць, то, напевно, не назву їх, адже не так багато вільного часу, щоб десь ходити. Але коли до мене приїжджають близькі, ми можемо вийти прогулятися біля будинку або поїхати в центр, пройтися красивими площами. І все.
Якою мірою вам вдається пристосуватися до життя в Чехії? Чи займаєтеся ви вивченням чеської мови, або вам поки що достатньо англійської для спілкування з колегами?
- Так, вивчаю чеську мову, адже це важливо для комунікації. Спілкуюся англійською, але також намагаюся формулювати свої думки чеською. Вважаю, що адаптувався досить швидко. Мені в цьому допомогли батьки, дівчина та сестра, які приїжджали до мене. Я почуваюся в Празі щасливо і добре.
Хоча ви зазначили, що вільного часу у вас обмаль, цікаво, як ви його зазвичай проводите, коли випадає така можливість? Чи вдається вам відволіктися від футболу, чи все ж таки ці думки не покидають вашу голову?
Незважаючи на те, що футбол завжди залишається у моїй свідомості, я вважаю, що життя не повинно обмежуватися лише цим спортом. Важливо мати різноманітні інтереси та захоплення. Зазвичай я провожу більшість часу вдома, але іноді влаштовую собі прогулянки або насолоджуюсь чашкою кави в кафе – і на цьому все.
"Працюю для того, щоб одного дня поїхати до національної збірної"
Чи відчуваєте ностальгію за Україною та гірськими пейзажами Карпат? Чи маєте можливість слідкувати за матчами вашої рідної команди?
Так, я намагаюся слідкувати за кожною грою Карпат і підтримую їх, адже цей клуб мені дуже близький. Щодо України, то, безумовно, сумую, адже все своє життя я провів тут, і це моє найулюбленіше місце. Сподіваюся, що під час зимової перерви вдасться приїхати в Україну на кілька тижнів.
Зображення від прес-служби Карпат.
Які враження у вас від останніх ігор Карпат?
Розпочали ми з відмінних результатів. Хоча згодом траплялися деякі труднощі, але це частина гри, і таке відбувається. Наразі команда тримається на плаву, і я маю віру в її потенціал. Сподіваюся, що Карпати зуміють піднятися вгору в турнірній таблиці та продовжать тішити своїх відданих уболівальників в Україні.
- Чи підтримуєте зв'язок із колишніми партнерами по Карпатах? Хто з них першим привітав вас із переходом до Славії та дебютом у Лізі чемпіонів?
Отже, першим, кого я згадую, є Денис Мірошніченко разом із його родиною. Напевно, з ними у мене найтісніші стосунки. Крім того, до моїх друзів можна віднести Романа Мисака, Амбросія Чачуа та Владислава Бабогло. Це мої найкращі приятелі з Карпат, з якими я активно спілкувався під час свого перебування у Львові.
Чи маєте ви певну мету на цей сезон у Славії? Якщо так, то яка вона?
Так, дійсно. Завдання має надзвичайно високі амбіції, але я не готовий його озвучити. Сподіваюся, що незабаром усі зможуть це зрозуміти самостійно.
Якщо розглядати можливості, чи є у вас улюблений чемпіонат або клуб, у якому ви бажаєте виступати? Які ваші амбіції?
Я маю велике бажання виступати в престижних клубах. Чемпіонат Англії справді викликає в мене захоплення, адже я вважаю його найсильнішим у Європі. Мрію про те, щоб у найближчий час переїхати туди і випробувати свої можливості в АПЛ.
Чи є якийсь клуб, який вам особливо до вподоби?
Мені подобаються як Арсенал, так і Ліверпуль. Є безліч інших клубів, але лише час розставить все по своїх місцях.
- Зараз ви перебуваєте у розташуванні молодіжної збірної України. Чи відчуваєте, що виступи в Лізі чемпіонів та чемпіонаті Чехії наближають вас до виклику вже в національну команду?
Я не зосереджуюсь на таких думках. Головне — це працювати, досягати високих результатів, і виклик сам прийде, як говорить мій тренер. Немає сенсу цим перейматися. На даний момент я повністю зосереджений на своїй грі та виступах за молодіжну збірну. Вважаю, що якщо я покажу якісну гру в чеському чемпіонаті, Лізі чемпіонів та в молодіжному складі, то виклик обов'язково станеться. Потрібно лише час, і я щоденно працюю над тим, щоб одного дня потрапити до національної команди.
