Не досягли слави на футбольному полі, проте завоювали визнання на тренерській ниві. Історії видатних тренерів.

Від перекладача Моуріньйо до фінансиста Саррі.

Багато відомих футболістів, закінчивши свою кар'єру, прагнули стати тренерами, але не всім з них вдавалося досягти успіху. Проте існує чимало випадків, коли особи без значних ігрових заслуг здобували титули в Лізі чемпіонів, національних чемпіонатах і навіть змінювали наше сприйняття гри у футбол.

Деякі з цих людей ніколи не мали можливості грати на професійному рівні, інші ж виступали в нижчих лігах, але саме в ролі тренерів вони здобули міжнародну популярність.

Жозе Моуріньо

Один із найуспішніших тренерів XXI століття так і не зумів стати видатним футболістом. Португалець виступав на середньому рівні у своїй батьківщині, але згодом обрав шлях тренера, присвятивши себе цій професії.

Його кар'єра у великому футболі почалася з ролі перекладача та асистента Боббі Робсона. Незабаром Жозе Моуріньо приєднався до тренерського штабу "Барселони", де поступово формував свої унікальні тренерські концепції.

Уже 2004 року він сенсаційно виграв Лігу чемпіонів із "Порту", а у 2010-му повторив досягнення з "Інтером", оформивши історичний требл. Також португалець ставав чемпіоном Англії, Італії та Іспанії.

Юрген Клопп

Німець практично всю свою кар'єру провів у "Майнці", де зіграв 325 матчів у рамках другої Бундесліги. Він грав як у нападі, так і в захисті, однак так і не зміг виходити на поле в найвищому дивізіоні Німеччини.

У 2001 році Юрген Клопп завершив свою кар'єру гравця і невдовзі став головним тренером "Майнца", який під його керівництвом вперше пробився до Бундесліги.

Справжня слава прийшла до нього в дортмундській "Боруссії", з якою він двічі ставав чемпіоном Німеччини. А в "Ліверпулі" німець виграв Лігу чемпіонів 2019 року та приніс клубу перший за 30 років титул чемпіона Англії.

Арсен Венгер

Майбутня зірка "Арсенала" переважно грав у нижчих лігах Франції. Найвищого рівня він досяг у "Страсбурі", де провів всього 11 матчів у першому дивізіоні. Формально він став чемпіоном Франції 1979 року, хоча його внесок був незначним.

Натомість як тренер француз здійснив революцію в англійському футболі. За 22 роки роботи в "Арсеналі" він виграв три чемпіонати Англії та сім Кубків країни.

Його найбільший успіх відбувся у сезоні 2003/04, коли команда з Лондона здобула титул чемпіонів АПЛ, не зазнавши жодної поразки у всіх 38 іграх.

Арріго Саккі

Італієць є яскравим прикладом тренера, який не мав професійної кар'єри гравця. У своїй молодості він виступав лише на аматорському рівні, паралельно працюючи на взуттєвій фабриці, що належала його батькові.

Коли Саккі очолив "Мілан" у 1987 році, багато хто сумнівався в його кваліфікації. Однак уже через два роки італієць привів команду до перемоги в Кубку європейських чемпіонів, а наступного сезону повторив успіх.

Його "Мілан" із ван Бастеном, Гуллітом і Райкардом став символом тактичної революції завдяки високому пресингу, зонній обороні та колективному руху.

На критику через відсутність ігрового досвіду Саккі відповідав знаменитою фразою: "Щоб стати жокеєм, не обов'язково спочатку бути конем".

Мауріціо Саррі - це ім'я, яке стало відомим у світі футболу.

Історія Саррі вражає своєю незвичністю. Він не обрав шлях професійного футболіста, а натомість багато років присвятив роботі в банківській сфері, паралельно займаючись тренуванням аматорських команд.

Тільки після досягнення сорока років Саррі остаточно покинув банківську діяльність, щоб повністю зосередитися на футболі. Він поступово просувався через нижчі ліги Італії, а згодом здобув популярність завдяки атакуючому стилю гри, який продемонстрував у "Наполі".

У 2019 році Саррі здобув перемогу в Лізі Європи, очолюючи "Челсі", а вже в наступному сезоні став чемпіоном Італії, керуючи "Ювентусом".

Томас Тухель

Німецький фахівець мав скромну професійну кар'єру. Він виступав за "Штутгартер Кікерс" та "Ульм", проте через травму коліна був змушений завершити виступи у 25 років.

Тухель почав свою кар'єру тренера, працюючи з юнацькими командами, а згодом очолив "Майнц", "Боруссію" з Дортмунда, ПСЖ та "Челсі".

Найзначнішим досягненням стало тріумф у Лізі чемпіонів 2021 року з клубом з Лондона. Крім того, німецький спеціаліст здобував титули чемпіонів Франції та Німеччини, а згодом був призначений головним тренером національної збірної Англії.

Унаї Емері

Іспанський футболіст більшість свого часу провів у нижчих лігах, граючи за такі клуби, як "Толедо", "Расінг" з Ферроля, "Леганес" та "Лорка". У Прімері він зіграв лише п'ять матчів у складі "Реал Сосьєдада".

Суттєва травма коліна змусила Емері покинути професійний спорт, після чого він швидко став тренером "Лорки".

Згодом іспанець перетворився на видатного експерта в Лізі Європи. Він тричі підряд здобував титул з "Севільєю" та ще раз з "Вільярреалом", встановивши рекорд за найбільшою кількістю тренерських тріумфів у цьому турнірі.

Юліан Нагельсманн

Німець взагалі не встиг розпочати повноцінну професійну кар'єру. Через проблеми з коліном він завершив виступи приблизно у 20 років, хоча раніше тренувався в молодіжних структурах "Мюнхена 1860" та "Аугсбурга".

Нагельсманн дуже швидко розпочав свою кар'єру в тренерстві, і вже в 28 років взяв під контроль "Гоффенгайм", ставши наймолодшим головним тренером у історії Бундесліги.

Згодом він довів "РБ Лейпциг" до стадії півфіналу Ліги чемпіонів і здобув титул чемпіона Німеччини з "Баварією".

Клаудіо Раньєрі.

Італійський футболіст мав кар'єру на професійному рівні, хоча й не досяг статусу футбольної зірки. Після недовгого часу в "Ромі", він протягом багатьох років грав за клуби "Катандзаро", "Катанія" та "Палермо".

Найзначніше визнання Раньєрі отримав після багатьох років роботи в тренерській сфері. У сезоні 2015/16 він здійснив одну з найвражаючих сенсацій в історії футболу, вивівши маловідомий клуб "Лестер" до тріумфу в Англійській Прем'єр-лізі.

Перед стартом того сезону ставки на перемогу "Лестера" становили 5000 до 1.

Андре Віллаш-Боаш

Португалець ніколи не мав професійної кар'єри в спорті. Проте, ще в юному віці він почав вивчати тактику і привернув увагу Боббі Робсона, котрий працював у клубі "Порту".

Згодом Віллаш-Боаш приєднався до команди Моуріньо в якості асистента, а у 33 роки здобув Лігу Європи, ведучи "Порту" до перемоги в 2011 році. У тому ж сезоні його команда виграла чемпіонат Португалії, не зазнавши жодної поразки.

Пізніше експерт очолив команди "Челсі", "Тоттенгем" і "Марсель".

Розповіді цих тренерів показують, що видатна кар'єра гравця не завжди є необхідною для досягнення успіху в тренерській діяльності. Тактичне мислення, здатність взаємодіяти з футболістами та прагнення до безперервного розвитку часто виявляються значно важливішими за кількість проведених матчів і виграних трофеїв на полі.