Вшанування пам'яті стрільця Олександра Костірова.
На нього завжди можна було покластися навіть у найважчих обставинах.
Олександр Костіров став на захист України добровільно. Вважав, що інакше не можна, адже свого часу проходив військову службу за контрактом і мав необхідний досвід та навички. Його воєнний шлях був недовгим, та свій обов'язок перед Батьківщиною виконав сповна.
Олександр народився 21 вересня 1993 року на Вінниччині, у селі Комарівці. Ріс у великій та дружній родині, мав двох старших сестер.
Мати Світлана Степанівна згадує, що Сашко був розумним і допитливим хлопчиком, який мав невгамовне бажання вчитися.
Він захоплювався спортом, зокрема футболом та біатлоном. Тому після 9 класу школи спортивну підготовку продовжив у спеціалізованому навчальному закладі у місті Тетіїв на Київщині. А у 2009 році обрав шлях служіння Батьківщині, вступивши до Прикарпатського військово-спортивного ліцею в Надвірній.
Після завершення навчання в ліцеї Олександр підписав контракт на військову службу у Вінниці. Досвід, який він здобув, ще більше укріпив його рішучість.
Після закінчення контракту я здобув також цивільну спеціальність, навчаючись у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту імені В.С. Кудряшова. Там я освоїв професію слюсаря з ремонту рухомого складу та став помічником машиніста електровоза.
"Він не боявся ризикувати, вчився на своїх помилках і завжди був готовий прийти на допомогу. Для нашої родини він був опорою і надією на майбутнє", - ділиться мати захисника. Каже, що усі, хто знав її сина, згадують його як людину, на яку завжди можна покластися. Ці риси та любов до Батьківщини і визначили його рішення у доленосний час.
Олександр приєднався до війська у серпні 2024 року. Свій бойовий шлях проходив у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ, виконуючи обов'язки стрільця-номера обслуги 1-го аеромобільного батальйону.
Воював на Донеччині. Олександру довелося служити в одній із найнапруженіших зон бойових дій. І, на жаль, його бойовий шлях видався недовгим.
"Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області, 20 листопада 2024 року, солдат Олександр Костіров загинув, мужньо виконавши свій обов'язок. Він віддав найдорожче - своє життя - за територіальну цілісність, свободу та незалежність Батьківщини", - повідомила Барська міськрада про загибель земляка.
Чоловікові на той момент було всього 31 рік.
"Він був нашим світлом, нашою надією. Такою була його добра і смілива душа, він не міг стояти осторонь. І ми досі чекаємо на нього, хоча б уві сні...", - каже Світлана Степанівна.
Однак родині не вдалося одразу попрощатися зі своїм сином і братом: ідентифікація тіла захисника відбулася лише в квітні 2025 року...
Відповідно до указу Президента України, Олександр Костіров, за свою відвагу та самовідданість, проявлені в обороні державного суверенітету і територіальної цілісності країни, був посмертно удостоєний ордена "За мужність" III ступеня.
Безмежна слава та вічна пам'ять Герою!
Фото з сімейного архіву та соцмереж
