Стратегічні дії Мальдери: чи варто очікувати на результати?
У двох стартових поєдинках Ліги націй-2026/27 збірна України під керівництвом Андреа Мальдери зуміла набрати чотири очки. Спочатку підопічні 55-річного італійця на виїзді мінімально обіграли національну команду Угорщини (1:0), а згодом також в рамках гостьового поєдинку зіграли внічию проти Грузії (0:0).
Обидва матчі виявилися не лише різними за підсумками, а й за емоційним забарвленням, яке супроводжувало їх обговорення експертами та вболівальниками. Перемога над Угорщиною викликала хвилю ентузіазму, тоді як нічия з грузинами, навпаки, призвела до критики на адресу Мальдері та його підопічних. Італійський тренер і його команда отримали звинувачення в недостатній активності біля воріт суперника, адже єдине очко, здобуте в Тбілісі, стало можливим завдяки відмінній грі Анатолія Трубіна в воротах та, треба визнати, невмінню господарів поля реалізувати свої моменти і вирвати перемогу.
З іншого боку, поєдинок проти Угорщини виявився досить проблемним з точки зору якості гри. Незважаючи на підсумкову перемогу, вона не повинна була підвищувати очікування вболівальників щодо майбутніх виступів команди. Андреа Мальдера нещодавно взяв на себе цю відповідальність і отримав, м’яко кажучи, не найкращий спадок від свого попередника Сергія Реброва. Сучасна збірна України є досить розрізненою, без очевидних лідерів або гравців, які могли б самостійно вирішувати долю матчів. "Синьо-жовті" не можуть похвалитися футболістами на рівні Андрія Шевченка, Євгена Коноплянки чи найсильнішого Андрія Ярмоленка. А колишні ключові виконавці, такі як Зінченко та Маліновський, наразі недоступні для Мальдери.
Тому італійському тренеру доводиться активно експериментувати, налагоджуючи нові комунікації та відкриваючи потенціал нових лідерів, запрошуючи до національної команди гравців, на яких раніше ніхто не покладався. У матчі проти Грузії Андреа зробив крок, на який, ймовірно, не наважилися б його попередники на посаді керівника "синьо-жовтих". Така значна ротація (згадаємо, що у другому матчі Ліги націй 2026/27 Мальдера випустив одразу десять нових гравців в порівнянні з попередньою зустріччю) є яскравим підтвердженням його впевненості як тренера. Якщо б Андреа мав сумніви у власних силах чи у своїх підопічних, він навряд чи ризикнув би так, навіть якщо йдеться лише про матчі Ліги націй. Однак Мальдера вразив як вболівальників, так і експертів, продемонструвавши готовність вдаватися до стратегічних рішень, які можуть виявитися надзвичайно корисними для збірної України в майбутньому.
Раніше ми неодноразово дивувалися, коли до збірної України викликали потенційних новачків, але зіграти їм давали лишень декілька хвилин, а то й зовсім маринували на лавці запасних, згодом пояснюючи необхідність такого виклику горезвісною потребою "зрозуміти колектив", "адаптуватися до нового виклику" і таке інше. Але Мальдера, чітко усвідомивши, що збірній України доведеться провести чотири офіційні поєдинки за досить короткий відрізок часу, вже у матчі проти Грузії вдався до масштабної ротації. Більше того, італійський коуч зважився й на інші сміливі дії - призначив капітаном команди Олександра Зубкова, дав дебютувати за "синьо-жовтих" вінгеру "Гурніка" Забже Максиму Хланю, якому в січні виповниться вже 24 роки, а також продемонстрував довіру до молодих талановитих "динамівців" Тараса Михавка та Матвія Пономаренка, які на міжнародному рівні поки що не можуть похвалитися великою кількістю проведених поєдинків.
Не дивно, що така незріла команда не змогла здобути три очки в Грузії проти суперника, у складі якого виступає зірка, до якої збірна України ще має довгий шлях – Хвіча Кварацхелія. Олександр Зубков не зміг проявити себе ні як капітан, ні як потенційний лідер команди. Також виникає безліч запитань щодо дій Максима Хланя. Проте, загалом, ця версія збірної України, хоча в другому таймі й зазнала змін, продемонструвала головне – бажання боротися за результат.
Чудовим підсумком (і немає жодних сумнівів, що Мальдера доніс це до своїх футболістів ще до старту матчу) для української збірної можна вважати нічию. У другому поспіль виїзному матчі, після тривалої подорожі, в умовах кадрових труднощів та численних експериментів - одне здобуте очко стало більш ніж позитивним результатом для "синьо-жовтих". Навіть команди великого Валерія Лобановського в минулому дотримувалися правила: вдома - перемога, в гостях - нічия. Італійський тренер Мальдера, чия тактика та футбольний аналіз закладені в його сутність, також не чужий такому підходу.
Що далі очікувати від збірної України? Після здобуття чотирьох очок у виїзних матчах "синьо-жовті" готуються до двох матчів, які за статусом вважаються домашніми, проти Північної Ірландії та Угорщини, що пройдуть у Словаччині. Жоден з цих матчів не обіцяє бути легшим, ніж ті, що вже відбулися на початку цього сезону Ліги націй. Навіть Північна Ірландія, яку багато хто вважав аутсайдером групи, змогла набрати ті ж чотири очки у двох поєдинках і наразі ділить з Україною перше місце у квартеті В2.
Нинішня збірна Північної Ірландії - насправді дуже цікава команда. Під керівництвом Майкла О'Нілла "зелено-біла армія" переживає період омолодження складу, кадрових та тактичних трансформацій. Вкрай помилково називати цю збірну типовими британськими костоломами або бігунками. Вони також встигли довести, що вміють й здатні діяти у комбінаційному стилі, не забуваючи про "козирі", якими успішно користувалися їхні попередники в цій команді.
Мальдері знову опиняється перед необхідністю розгадувати тактичні загадки, адже вибір стилю та підходу до гри проти північноірландців може суттєво вплинути на фінальний результат матчу. Якщо наш тренерський штаб здивував угорців тактикою 4-3-3, яка легко трансформується в 4-4-2, а грузинам представив трьох центрбеків разом із двома фланговими гравцями, то проти Північної Ірландії Мальдері доведеться знайти нове рішення. Адже тепер суперник не буде проти зіграти в нічию, щільно закриваючи центральну зону, де нашій команді, м’яко кажучи, не вистачає креативності.
Мальдер, без сумніву, усвідомлював, що надаючи відпочинок потенційним ключовим гравцям у поєдинку з Грузією, він ризикує одразу в двох аспектах. Перший ризик полягає у фактичній якості гри та її результаті в Тбілісі. Другий – це майбутній матч проти Північної Ірландії, де від "синьо-жовтих" тепер очікуватимуть лише перемоги. Адже Матвієнко, Забарний, Циганков, а також Яремчук із Очеретьком отримали шанс відновитися та набратися сил перед третім поєдинком у рамках цього міжнародного вікна.
Якщо це так, то підходи італійського тренера збірної України стають ще більш привабливими. Крім тактики та стратегії, Мальдера також продемонстрував готовність взяти на себе реальну відповідальність за результати та свої рішення. Він не планує ховатися за відмовками про втому гравців, адже вони часто грають матчі через день чи два. Замість того, щоб «заганяти» одних і тих же футболістів у двох стартових іграх, Мальдера звернувся до активної ротації складу, тим самим позбавивши себе однієї з найулюбленіших виправдань свого попередника щодо втоми та перельотів. Це дозволяє йому реально претендувати на досягнення максимально можливого результату.
А ось що в Мальдери вийде - це ми побачимо вже сьогодні увечері... Безумовно, відсутність перемоги у грі проти Північної Ірландії призведе до того, що на італійського коуча виллється чимало критики. Однак підкуповує те, що Андреа, мабуть, готовий до подібного й не збирається "стелити соломку" заздалегідь, передбачаючи цілком реальну втрату очок. Здається, цей тренерський штаб має як здорову жагу до ризику, так і розуміння того, як розвивати національну збірну не тільки заради сьогоднішнього дня, але й для завтрашнього та післязавтрашнього. Тому давайте не будемо зараз зациклюватись на якості гри. Її збірна України не демонструє вже дуже давно, й нині набагато важливіше закрити два інші гештальти - повернути здатність досягати результату й забезпечити розуміння, на кого в національній команді можна покладатися, а для кого навіть сам факт виклику туди є необґрунтованим привілеєм.
