Як функціонувала фінансова структура "Манчестер Сіті": двосторонні угоди, спонсорські договори та секретні компенсації.

Історія про заробіток Роберто Манчіні - це лише невеликий фрагмент масштабної ситуації, що стосується спонсорських надходжень.

Справа "Манчестер Сіті" у контексті фінансових порушень включає не лише загальні положення про Financial Fair Play. Багато з висунутих звинувачень базуються на конкретних схемах, які, згідно з думкою Прем'єр-ліги та даними попередніх розслідувань, дозволяли клубу демонструвати вищі доходи або занижені витрати, ніж це відповідало дійсності.

Одна з найколоритніших історій знову привернула увагу наприкінці вересня 2026 року. Мова йде про контракт Роберто Манчіні, який очолював "Сіті" з 2009 по 2013 рік.

Згідно з інформацією La Gazzetta dello Sport, італійський футболіст мав насправді два контракти. Один з них - це офіційна угода з "Манчестер Сіті", тоді як інший був укладений з клубом "Аль-Джазіра" з Абу-Дабі, який також мав зв'язки з шейхом Мансуром.

€1,69 млн у Манчестері та ще €2,03 млн за чотири дні роботи

Згідно з офіційною угодою з "Сіті", Манчіні заробляв близько €1,69 млн на рік після вирахування податків.

Однак одночасно існувала й інша угода.

Компанія Italy International Services, яка має зв'язки з Манчіні, отримувала від "Аль-Джазіри" фінансування, що становить приблизно €2,03 млн щорічно.

Офіційно італієць виконував обов'язки консультанта для клубу з Об'єднаних Арабських Еміратів.

Найбільш вражаючий аспект цієї роботи полягає в тому, що вона, за чутками, вимагала всього лише близько чотирьох робочих днів на рік.

Отже, за консультаційний контракт Манчіні отримував навіть більше, ніж за свої основні обов'язки на посаді головного тренера в чемпіонаті Англії.

Сам Манчіні та "Манчестер Сіті" впродовж усієї справи заперечували, що ця угода була прихованою частиною його зарплати.

Якими шляхами могли переміщатися фінанси?

Механізм здійснення платежів виявився ще більш захоплюючим.

Згідно з позицією прокурорів, Italy International Services надавала рахунки за консультаційні послуги.

Потім фінансові кошти проходили через організації, що були пов'язані з власниками "Манчестер Сіті".

Схема, яку описували у витоках внутрішнього листування, виглядала приблизно так:

"Манчестер Сіті" → Група Об'єднаних Арабських Еміратів → "Аль-Джазіра" → підприємство Манчіні.

Якщо ця версія відповідає дійсності, виникає ключове питання: чи була зарплата Манчіні в "Сіті" насправді значно вищою за ту, яку клуб офіційно показував у документах?

Саме це є ключовим для фінансових норм.

Оскільки зарплати тренерів і гравців становлять витрати клубу, перенесення частини цих витрат на іншу компанію може позитивно вплинути на офіційні фінансові результати.

Чому варто замовчувати про певну частину доходу?

Це є однією з ключових концепцій усього процесу.

Фінансовий контроль та регуляції Прем'єр-ліги аналізують баланс між доходами та витратами футбольного клубу.

Умовно кажучи:

Якщо клуб отримує прибуток у розмірі £300 мільйонів, а його витрати сягають £400 мільйонів, це створює серйозні фінансові труднощі.

Якщо певна частина витрат не відображається у звітності, а частина доходів навмисно завищується, то фінансовий баланс виглядає зовсім по-іншому.

Отже, справа "Сіті" охоплює відразу два аспекти.

За версією обвинувачення, клуб міг:

зменшувати витрати - шляхом надання виплат тренерам або футболістам поза межами основних контрактів;

і в той же час

завищувати прибутки - за допомогою спонсорських контрактів, частина з яких насправді могла фінансуватися структурами власника.

Саме поєднання цих двох механізмів є основою найсерйозніших претензій.

Etihad: £8 млн від спонсора і десятки мільйонів з іншого джерела

Найбільш відома складова цієї справи пов'язана з титульним спонсором клубу - компанією Etihad Airways.

Згідно з інформацією, яку раніше оприлюднив Der Spiegel, загальна сума спонсорської угоди в одному з сезонів склала £67,5 мільйона.

Але у внутрішньому листуванні клубу фігурувала зовсім інша структура платежу.

Згідно з одним із листів, безпосередньо Etihad мав профінансувати лише £8 млн.

Очікувалося, що приблизно £59,5 мільйонів надійдуть від Abu Dhabi United Group, що належить шейху Мансуру.

У цьому випадку спостерігається істотна відмінність.

Якщо незалежний спонсор виплачує £67,5 млн, то це вважається комерційним прибутком клубу.

Якщо основну частину цієї суми фактично забезпечує власник, то це можна вважати фінансуванням з боку власника.

А саме розмежування між цими двома видами грошей і лежить в основі фінансових правил.

Чому це мало таке велике значення.

З моменту приходу шейха Мансура в 2008 році "Манчестер Сіті" почав інвестувати значні суми в трансфери та заробітні плати гравців.

До клубу завітали Карлос Тевес, Яя Туре, Давід Сілва, Серхіо Агуеро, Самір Насрі та багато інших відомих гравців.

Але приблизно в цей же період УЄФА почав запроваджувати Financial Fair Play.

Його розумування було ясним: клуб не зобов'язаний безмежно покривати фінансові втрати з коштів власника.

Тому "Сіті" був потрібен різкий ріст саме комерційних доходів.

І вони дійсно почали швидко збільшуватися.

Саме тому угоди з підприємствами з Абу-Дабі привернули до себе значну увагу з боку регулюючих органів.

Etisalat та додаткові £30 мільйонів

І Etihad був не єдиним партнером, навколо якого виникли питання.

Ще один ключовий епізод стосується телекомунікаційної компанії Etisalat.

Йдеться про дві виплати по £15 млн - загалом £30 млн - у 2012 та 2013 роках.

У ході попереднього розслідування УЄФА було з'ясовано, що ці фінансові надходження не були отримані безпосередньо від компанії Etisalat.

Фінансові кошти були передані через Джабера Мохамеда, котрий у документах справи згадувався як посередник.

У той же час, компанія Etisalat пізніше відшкодувала зазначені суми.

Основна претензія залишалася незмінною: фінансові надходження могли бути класифіковані як спонсорські доходи, хоча початковим джерелом фінансування була організація, що мала зв'язок з власником.

Проект Longbow - це ще одна захоплююча концепція.

Одна з історій носить майже шпигунське ім'я - Project Longbow.

Цю схему висвітлював журнал Der Spiegel, спираючись на внутрішні матеріали клубу.

Її основна тема зосереджувалася навколо прав на імідж професійних футболістів.

"Манчестер Сіті" заснував спеціалізовану структуру, що займається правами на образ. Частину прав на використання іміджу футболістів можна було передати окремій компанії, а отримані кошти від цих прав надходили до бюджету клубу.

Згідно з інформацією з витоків, власник міг забезпечувати фінансування для третьої сторони, яка потім здійснювала придбання цих прав.

Отже, гроші, ймовірно, рухалися по замкнутому колу:

Структура власності → зовнішня організація → "Манчестер Сіті".

У клубній звітності вони могли бути представлені як дохід від зовнішньої комерційної діяльності.

Згідно з інформацією, опублікованою в Der Spiegel, ця схема могла генерувати близько £11 мільйонів щорічно.

Яя Туре та компенсації за використання його образу.

З правами на зображення тісно пов'язана ще одна складова обвинувачень - виплати гравцям.

У цьому контексті частіше за все вказують на Яя Туре.

Суть питання полягала в тому, чи всі кошти, які насправді становили частину винагороди гравця, були оформлені через офіційний контракт з "Манчестер Сіті".

Згідно з версією сторони обвинувачення, деякі виплати за права на імідж могли бути виконані через сторонні організації, які мають зв'язки з власниками клубу.

Якщо такі гроші фактично були додатковою зарплатою, вони мали бути відображені у фінансових документах клубу.

"Сіті" та агенти футболістів заперечили будь-які звинувачення в порушеннях.

Яка спільна логіка всіх цих схем?

Якщо усунути численні юридичні терміни, звинувачення на адресу "Манчестер Сіті" можна спростити до елементарної математичної схеми.

Уявімо, що клуб фактично має:

доходи - £200 млн;

витрати склали 300 мільйонів фунтів стерлінгів.

Реальний дефіцит - £100 млн.

Але якщо власник додатково дає £50 млн, які записуються не як внесок власника, а як "спонсорство", дохід уже становить £250 млн.

Якщо додаткові £20 млн, які виплачуються тренерам та футболістам через інші організації, виключити зі звітності, то офіційні витрати зменшаться до £280 млн.

В результаті, у фінансовій звітності замість від'ємних £100 млн залишається лише від'ємних £30 млн.

Цей спрощений приклад, хоча й елементарний, наочно демонструє, чому регуляторні органи так уважно ставляться до джерела кожної фінансової транзакції.

54 обвинувачення пов'язані з фінансовими даними.

Основна проблема у справі "Манчестер Сіті" полягає не стільки в зарплатах, скільки у безпосередніх питаннях, пов'язаних з фінансовим контролем.

54 пункти стосуються питання, чи клуб надав в Premier League достовірні фінансові дані.

Йдеться про сезони від 2009/10 до 2017/18.

Регламент вимагав показувати правдиву картину щодо:

доходів;

спонсорських платежів;

пов'язаних із власником компаній;

витрат на операційну діяльність.

Отже, дискусія є значно більшою, ніж просто питання "чи витратив Сіті надмірну суму".

Головне питання - звідки насправді приходили гроші та куди насправді йшли витрати.

Ще 14 пунктів - зарплати тренерів і футболістів

Окремий блок складають 14 звинувачень щодо винагороди.

Вісім з цих аспектів пов'язані з тренерською діяльністю в період з 2009 по 2013 рік, зокрема, це стосується угод Манчіні.

Ще шість пов'язані з виплатами футболістам у наступні сезони.

У Прем'єр-лізі діє чітка логіка: всі доходи, які футболіст або тренер отримують внаслідок своєї діяльності в клубі, зобов'язані бути офіційно задекларовані.

Ось чому угода Манчіні з "Аль-Джазірою" має величезне значення для всього проекту.

Чому справа УЄФА 2020 року не вирішила проблему?

У 2020 році "Манчестер Сіті" отримав від УЄФА покарання у вигляді відсторонення від участі в єврокубках на два сезони, а також штраф у розмірі €30 мільйонів.

Пізніше Спортивний арбітражний суд скасував дискваліфікацію.

Це часто наводять як аргумент на користь того, що "Сіті" в той момент повністю виправдали свої дії, але насправді ситуація була більш заплутаною.

Деякі з поданих претензій були визнані недійсними через те, що перевищили терміни, встановлені регламентом УЄФА.

Щодо Etihad, CAS ухвалив, що звинувачення в несанкціонованому фінансуванні не були підтверджені.

Одночасно суд підтвердив висновок про недостатню співпрацю клубу в рамках розслідування та наклав штраф у розмірі 10 мільйонів євро.

У Прем'єр-лізі правила УЄФА щодо часових обмежень не діють, тому ліга мала можливість окремо аналізувати більш ранні ситуації.

І ще 35 аспектів - за дії, що мали місце під час розслідування.

Остання значна категорія справи зовсім не пов'язана з тим, яким чином "Сіті" використовував свої фінансові ресурси.

35 обвинувачень стосуються взаємодії клубу з Прем'єр-лігою після початку розслідування.

Ліга запросила надання документів, даних та роз'яснень.

Згідно з інформацією від Прем'єр-ліги, команда не завжди забезпечувала необхідні документи в належному форматі та у визначеному обсязі.

Для дисциплінарної справи це окреме порушення незалежно від того, чи доведена конкретна фінансова схема.

Чому історія Манчіні така показова

Серед численних сторінок документів контракт Роберто Манчіні, напевно, найяскравіше ілюструє суть висунутих вимог.

Офіційно, заробіток тренера складає близько €1,69 мільйона.

Паралельно - ще близько €2,03 млн через інший клуб того самого власника.

Офіційно - консультації проводяться кілька днів на рік.

Гроші при цьому, за версією обвинувачення, проходили через ланцюжок структур, пов'язаних із самим "Сіті".

Якщо незалежна комісія остаточно затвердить таке тлумачення, ця ситуація стане не лише випадком перевищення дозволених збитків.

Вона буде про значно фундаментальніше питання - чи відповідала фінансова картина, яку "Манчестер Сіті" роками показував футбольним органам, реальному руху грошей навколо клубу.

Ось чому розповіді про Манчіні, Etihad, Etisalat та Project Longbow мають набагато більше значення, ніж просто число "115".

Вони роз'яснюють, що насправді ховається за цими обвинуваченнями.