Зіпсував Путіну Сочі, відновився після поразки, підкорив Пекін: перелік найуспішніших українських зимових паралімпійців.

Ось і настав старт зимових Паралімпійських ігор у Мілані. Українці завжди добре виступали на цих змаганнях, маючи загалом аж 141 медаль (38 + 51 + 52).

Паралімпіада-2022 стала для представників України найрезультативнішою - 11 золотих, 10 срібних і 8 бронзових нагород. Цього року "синьо-жовті" матимуть найбільше представництво в історії, тому є надія, що рекорд може бути побитий.

Безумовно, кожен, хто завойовував нагороди чи навіть просто виступав, - уже герой, людина, яка реалізувалася. Але сьогодні зосередимося на найтитулованіших представниках України на Winter Paralympic Games.

У 5 років отримав діагноз - атрофія зорового нерва. Спочатку це не ставало на заваді - тренувався разом зі звичайними дітьми, але з часом зір погіршувався дедалі більше.

У харківському "Динамо" він протягом десятиліття тренувався разом із фізично здоровими атлетами.

"Чи були труднощі? Тоді існувала певна мета, і я працював над її досягненням. Я здобув свій перший дорослий розряд і потрапив до обласної збірної, але з часом мій зір почав погіршуватися, тому я вирішив перейти до паралімпійської команди," - поділився він у 2018 році в інтерв'ю для "Радіо Свобода".

На Паралімпіаді дебютував ще в 1998-му, утім 19-річний спортсмен тоді медалей не здобув. Через чотири роки Лук'яненко виборов бронзу в лижних гонках, а з 2006-го став справжнім лідером команди.

У містах Турін, Ванкувер, Сочі, Пхьончхан і Пекін колекція медалей Віталія збагатилася на 14 нових нагород (8 + 4 + 2). Хоча в лижних гонках йому не вдалося здобути золото, в біатлоні харків'янин показав вражаючі результати, ставши абсолютно непереможним.

Особливо вирізняється успіх 2014 року. Усі прогнозували "золото" російському атлетові Миколі Полуніну. Цього спортсмена хотів привітати особисто президент Росії Володимир Путін, але неочікувано для росіян Віталій Лук'яненко випередив Полуніна на 11 секунд і здобув "золото". Російський диктатор тоді й передумав виходити вручати медалі.

Після Паралімпіади в Сочі у 2014 році він вирішив завершити спортивну кар'єру. Але, пропустивши майже два роки тренувань, не витримав і повернувся в команду. Менш ніж за рік йому довелося схуднути на 27 кілограмів, аби знову набрати форму та брати участь у змаганнях.

Він відвідає Італію, але тепер в ролі тренера.

Однією з підопічних Лук'яненка буде Оксана Шишкова. Щоб зрівнятися з Віталієм за кількістю медалей, їй потрібно лише раз піднятися на п'єдестал. Поєднує їх і те, що успіх вони мали і в лижних гонках.

У своїй юності вона була активною у гімнастиці, захоплювалася кунг-фу та мала пристрасть до футболу. Проте, коли їй виповнилося 10 років, її зір різко погіршився. Це стало поштовхом для того, щоб приєднатися до харківського "Інваспорту". Спочатку вона не займалася зимовими видами спорту.

Оксана володіла природним талантом до бігу, завдяки чому за кілька років здобула звання майстра спорту. Коли тренери паралімпійської збірної України з лижних гонок і біатлону завітали до її школи і запропонували їй спробувати лижі, спочатку вона відмовилася.

Минув рік - і вдруге спортсменка вже не відмовила. Як бачимо, і для себе, і для України вона зробила правильний вибір.

Оксана володіє незламним бойовим духом і завжди відстоює свої принципи до останнього. Її виступ на Олімпіаді у Ванкувері-2010, незважаючи на відсутність медалі, став яскравим прикладом цього.

Наша атлетка Оксана Шишкова, котра майже не бачить, рухалася трасою і впала з висоти приблизно п'яти метрів у сніговий покрив... На щастя, на повороті був сніг.

Ви думаєте, вона піднялася і пішла лікуватися? Вона стала на лижі і продовжила дистанцію. Оксана потрапила в кваліфікацію фіналу сьомою, а в самому фіналі - п'ятою.

"Хоча медалей не було, сама лише боротьба цієї спортсменки до останнього сигналізує про неймовірну відданість наших паралімпійців, - зазначив Валерій Сушкевич, президент НПК України, у 2010 році."

Олена, ще в 2014 році, мала неофіційний статус найуспішнішої української спортсменки на зимових Паралімпіадах. Протягом чотирьох Ігор їй вдалося завоювати 14 медалей (4 золотих, 5 срібних і 5 бронзових).

В три роки Олена зіткнулася з вітрянкою, звичайною для дітей хворобою, яка призвела до надзвичайно важких наслідків. У дівчинки розвинулася гангрена, в результаті чого їй довелося ампутувати обидві ноги. Проте це не зупинило її на шляху до спортивної кар'єри. Навпаки, заняття спортом стали для неї джерелом сили та натхнення, що допомогло їй подолати труднощі і рухатися вперед.

У бесіді вона поділилася, що не відчуває комфорту, коли її жаліють, адже вважає як себе, так і інших паралімпійців надзвичайно сильними особистостями.

Моя мета - показати людям, що паралімпійці так само наполегливо працюють і досягають значних успіхів. Хочу, щоб люди менше відчували до нас жаль, адже часто чую: "Ой, як мені тебе шкода". Це дійсно неприємно для мене.

Наші спортсмени та вся команда є справжньою силою – тож чому нас шкодувати? Якби ми не мали сили та відваги, ми б не обрали шлях спорту.

Була срібною (1999) та бронзовою (1998) призеркою чемпіонату України з волейболу сидячи, бронзовою призеркою (1998, 1999) чемпіонату України з настільного тенісу. Виступала за збірну України з волейболу сидячи на літній Паралімпіаді-2004.

Паралельно присвячувала себе і зимовим видам. Найяскравішим моментом її кар'єри стала Паралімпіада-2006 у Турині - там українська спортсменка здобула чотири золоті медалі, а також срібло і бронзу. За ці результати її визнали найкращою спортсменкою тих Ігор.

У 2006 році за свої видатні успіхи спортсменка отримала звання Героя України. Це почесне звання також належить ще двом паралімпійським атлетам — плавцям Віктору Смирнову та Максиму Крипаку.

У 2004 році, на своїх перших Олімпійських іграх в Афінах, він здобув 5 золотих медалей, 1 срібну та 1 бронзову.

Другий здобув це почесне звання в вересні 2021 року. На Паралімпійських іграх у Ріо та Токіо він завоював 15 медалей. Після початку повномасштабної агресії Крипак вирішив призупинити свою спортивну кар'єру та зайнявся волонтерською діяльністю.

Він народився на Черкащині, у селі Білоусівка Драбівського району. З дитинства мав ураження руки, однак батьки виховували його активним і наполегливим. Ще у шкільні роки він займався різними видами спорту, а будучи студентом обрав лижі та біатлон.

До національної паралімпійської збірної України Вовчинський приєднався наприкінці 2000-х років і з 2008 року регулярно бере участь у міжнародних змаганнях.

Перші великі досягнення були досягнуті на Паралімпійських іграх 2010 року у Ванкувері, де атлет завоював чотири медалі: дві срібні та дві бронзові.

На Паралімпіаді-2014 у Сочі Вовчинський став чемпіоном, здобувши золоту медаль у біатлоні на дистанції 15 км. Ця перемога стала одним із найяскравіших моментів у його кар'єрі.

У 2018 році на Олімпійських іграх у Пхьончхані атлет збагатив свою медальну колекцію ще однією срібною нагородою, а на Паралімпійських іграх 2022 року в Пекіні отримав повний набір медалей — золоту, срібну та бронзову.

Він вважає свій виступ у китайській столиці найскладнішим з емоційного погляду, оскільки саме в цей час розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

"Це було неймовірно важко для мене. Ми постійно стежили за новинами, не спали, і вже важко було відвідувати тренування," - поділився він в інтерв'ю.

Григорій подолав власні бар'єри. Особливо вражаючим став його спринт, у якому українець здобув перемогу, випередивши другого призера на цілих 45 секунд. Це була перша медаль для України на цих Іграх.

Григорій також виступить у Мілані, тому рекорд Лук'яненка може побити не тільки Шишков.

Його дружиною є парабіатлоністка Ірина Буй, яка в Пекіні виграла індивідуальну гонку на 10 км, а цьогоріч спробує поповнити свій здобуток.

Лижні перегони та біатлон (з ураженнями опорно-рухового апарату): Григорій Вовчинський, Дмитро Середа, Сергій Романюк, Серафим Драгун, Олександр Алексик, Павло Баль, Василь Кравчук, Тарас Радь, Григорій Шимко, Ірина Буй, Людмила Ляшенко, Олександра Кононова, Богдана Конашук

Лижні змагання та біатлон для спортсменів з порушеннями зору: Олександр Казік, Анатолій Ковалевський, Ярослав Решетинський, Дмитро Суярко, Максим Мурашковський, Ігор Кравчук; Романа Лобашева, Ілона Казік, Оксана Шишкова, Олександра Даниленко. Лідери серед спортсменів: Сергій Кучерявий, Дмитро Драгун, Артем Казарян, Олександр Мукшин, Олександр Ніконович, Андрій Доценко, Віталій Труш, Микита Стахурський, Дарина Ковальова, Анастасія Шабалдіна.

Офіційним мовником зимових Паралімпійських ігор в Україні виступає Суспільне мовлення. Цей транслятор представить більшість змагань у прямому ефірі на різних платформах.