Сергій вирізнявся своєю відвагою як воїн. На Донеччині трагічно завершив своє життя капітан поліції Сергій Мовчун - спогади з його життя.
"Цього вересня ми відзначили 20-річчя нашого шлюбу," - ділиться дружина.
Сергій родом з невеличкого села Неньковичі, що знаходиться в Рівненській області. Він виріс у численній родині, де серед двох старших братів завжди панувала дружня атмосфера. З ранніх років хлопець виявляв захоплення футболом, риболовлею та грибним полюванням. Лише через три тижні після знайомства з Оксаною він вирішив зробити їй пропозицію. У вересні 2006 року вони відсвяткували своє весілля, згодом збудували власний дім і стали батьками трьох чудових дітей: Марії, Олександра та Анастасії. Протягом 17 років Сергій працював в правоохоронних органах, починаючи свою кар'єру як дільничний інспектор, потім перейшов у сектор реагування патрульної поліції, а згодом обіймав посаду в черговій частині.
На початку літа 2024 року Сергій Мовчун добровільно вступив до новоствореного батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) і отримав посаду інспектора взводу. "Тато сказав, що йде нас захищати", -- згадує його 18-річна донька Марія. Протягом року він проходив навчання, а згодом вирушив на фронт у Донеччину. "Яшка" -- так його називали побратими, адже по батькові у нього було Якович, -- розповідає дружина Оксана Мовчун. -- Чоловік завжди знаходив час, щоб зателефонувати або надіслати смайлик, але ніколи не ділився подробицями про бойові дії".
"Він був відважним воїном і вірним товаришем, завжди готовим поділитися останнім, особливо водою, якої в нашій позиції було не так багато. Неймовірно любив свою родину і часто ділився історіями про свою дружину та дітей," – зазначає побратим із позивним "Череп".
"12 серпня минулого року чоловік надіслав мені своє фото — виглядав дуже втомленим. Це було наше останнє спілкування, — ділиться пані Оксана. — На наступний ранок о 6:50 він надіслав смайлик. Але згодом я отримала повідомлення про те, що він зник безвісти в Торецькому районі. Ми не могли в це повірити. Три тижні ми сподівалися, що він ще живий. Але..."
Сергій загинув 13 серпня в результаті ворожого нападу. Його побратими, ризикуючи життям, проявили неймовірну сміливість, намагаючись забрати його тіло. "Ми не могли залишити його на полі бою," -- зазначає "Череп". Врешті-решт, їм вдалося виконати цю місію під покровом туману і дощу, коли активність російських дронів значно зменшилася. Оскільки територія була замінована, до цієї операції були залучені фахівці з розмінування.
У рідному селі вшанували пам'ять 41-річного капітана поліції Сергія Мовчуна. Його в останню путь проводжали близькі, колеги, друзі та односельці. "Мій чоловік мав безмежну любов до наших дітей і мріяв про їх щасливе майбутнє в мирній Україні, -- ділиться його дружина. -- Ми з Сергієм були завжди разом. Цього вересня ми святкували 20 років нашого шлюбу. Важко повірити, що його більше немає".
Воїна нагородили орденом "За мужність" III ступеня посмертно. Оксана Мовчун зазначає: "Сергій з'являється нам у снах — мабуть, так він дбає про нас з небес". Вона додає: "Його побратими завжди поруч, підтримують у буденних справах, а колеги часто навідуються. Тож ми не залишилися наодинці зі своїм горем".
